Чи звучатиме арфа в Україні!

«Арфами, арфами, золотими, голосними обізвалися гаї самодзвонними: йде весна» увічнює Павло Тичина інструмент, звуки якого вже понад два тисячоліття бентежать почуття людей, які проживали на українських землях.

Від давніх-давніх розпочалася історія вітчизняної арфи. Археологічні дослі­дження доводять, що звучала вона в ареалі Причорномор'я, поблизу Ольвії ще наприкінці І - на початку II століть н.е.. Зображення арфоподібних інстру­ментів збереглися на золотій пластині пекторалі, знайденій на Черкащині, де зображено скіфа-музиканта, а також на фресках Софії Київської. Україн­ський мистецтвознавець, арфістка за фахом О. Олійник (Львів), проаналізу­вала будову найстарішої арфи, знайде­ної у сарматському похованні. Є свід­чення про побутування арфи у серед­ньовічному князівському маєтку м. Дубно: вона постійно супрово­джувала в далеких подорожах острозького ордината князя Януша (датовано 1616 роком). В епоху розквіту бароко та класицизму арфа стає особливо модним інструментом у придворно-аристократичному середови­щі Росії, її прикрашали золотом, перлами, мозаїкою.

Надалі, поширення інструменту стимулювало творчість композиторів, серед яких було чимало українців. Наш великий земляк Дмитро Бортнян­ський писав твори для арфи для своєї учениці, юної великої княгині Марії Федорівни, майбутньої російської цариці.

Креативним середовищем розвитку арфового мистецтва у XVIII - XIX ст. були дворянсько-поміщицькі садиби та міські салони. У листі Тараса Шев­ченка, надісланого із заслання Семену Гулаку-Артемовському, поет згадує про концерт, в якому «пані Артемовська (дружина композитора) зачарува­ла слухачів грою на арфі».

У XX ст. пожвавлення інтересу до арфи в Україні припадає на повоєнний період, коли поновлюється робота в консерваторіях, відкриваються класи арфи в музичних училищах та школах. Серед відомих арфістів того часу -професор Львівської консерваторії Вікторія Полтарєва, яка у 1970-х роках ініціювала перший конкурс арфістів.

Другий такий конкурс у Львові, зі значним часовим інтервалом, відбувся у травні цього року. Впродовж трьох днів учасники Другого міжнародного кон-курсу-фестивалю арфового мистецтва ім. Вікторії Полтарєвої грали на нових сучасних музичних інструментах, спеціально привезених для проведення за­ходу італійською фірмою «Salvi Harps». Під час урочистого відкриття фести­валю сцену концертної зали Львівської національної музичної академії прикрашали новенькі, чудово оформлені художнім декором ін­струменти: 8 концертних та 8 різних моделей, так званих ле-версних арф. Того дня Фестиваль вітали ректор закладу Ігор Пилатюк та представники арфових фірм Італії та СІЛА, члени журі. А переможці Першого конкурсу-фестивалю «опробову-вали» нові інструменти, демонструючи високий рівень вико­навства. Концерт відкрив унікальний ансамбль із шести арф, у якому взяли участь виконавці з Києва, Дніпра та Львова, ви­ступили й досвідчені метри арфового мистецтва.

Другий міжнародний арфовий конкурс-фестиваль став резонансною подією. Участь у ньому взяли понад 50 солістів і 20 аисамблістів з багатьох міст України (Київ, Львів, Дні­про, Рівне, Харків, Одеса) та Білорусі, Польщі, Росії. До між­народної команди арбітрів увійшли провідні митці України та концертуючі зарубіжні арфісти, мистецтвознавці: соліст­ка Берлінського симфонічного оркестру Зоряна Бабюк (Ні­меччина), професор Королівської консерваторії Шотландії Аліна Бжежинська-Лазоркіна (Великобританія), солістка Празької філармонії Ханна Мюлерова-Юзова (Чехія), член-кореспондент Національної академії мистецтв України, доктор мистецтвознавства Алла Терещенко та відомі ком­позитори Олександр Козаренко та Юрій Ланюк. Очолила роботу журі народна артистка України Наталія Ізмайлова.

Члени журі в усіх вікових групах засвідчили високий рі­вень виконавської майстерності учасників. Відкриттям зма­гань стала номінація ансамблів з арфою у складі, де польські учасники представили арфу з саксофоном, флейтою, віолон­челлю та скрипкою, а українські - квартет з арфою у складі та арфові дуети. В програмах творів звучала європейська класика, відчувалося особливе пієтетне ставлення солістів до творів українських композиторів. Про Фестиваль-конкурс інформували ЗМІ та писали газети. Без сумніву, це сприяло поширенню інформації про українське арфове мистецтво і посилило інтерес до нього громадськості. Однак, шлях до цих щасливих фестивальних днів був складним.

Початок XXI століття ознаменував новий етап україн­ського арфового мистецтва. У грудні 2010 року в Києві від­булася подія, що суттєво вплинула на його розвиток. Група арфістів-виконавців ініціювала Першу Міжнародну науко­во-практичну конференцію «З арфою крізь час», присвячену пам'яті Вікторії Полтарєвої. У роботі конференції брали участь провідні музиканти та педагоги Києва, Львова, Хар­кова, представники арфової спільноти Росії, Великобрита­нії,

Франції. Того разу, більшість учасників зустрілися впер­ше. На конференцію завітали композитори, музикознавці, виконавці - інструменталісти та вокалісти, організатори конкурсів і фестивалів. Було про що поговорити! І не лише під час офіційних виступів, але й у дружніх бесідах.

Робота Конференції розпочалася з «круглого столу», під час якого учасники обмінювалися досвідом, озвучували проблеми і завдання сучасного навчально-виховного про­цесу та виконавства. Інформативними та актуальними були виступи викладачів класу арфи Національних музич­них академій та музичних шкіл Києва, Львова Харкова (Н. Кметь, О. Олійник, В. Тихонова), представника Росій­ської Академії музики ім. Гнєсіних (К. Муслієнко) та ін. В межах конференції відбувалися концерти та майстер-класи досвідчених музикантів. У заключному концерті, вперше в Україні прозвучали джазові арфові композиції, блискуче представлені Жакезом Франсуа. Зачарували слухачів й оригінальні дуетні твори для арфи і флейти (А. Бжежин­ська-Лазоркіна та Маргарет Престон (флейта).

Перша міжнародна науково-практична конференція засвід­чила значний потенціал арфового мистецтва в Україні, але, водночас, актуалізувала нагальні проблеми його розвитку. Ма­буть, найбільш нагальну склала відсутність якісного сучасно­го інструментарію у навчальних закладах усіх рівнів освіти та у виконавських колективах. Арфи, на яких нині грають в орке­страх і мистецьких навчальних закладах, виготовлені пере­важно у 50-х - 70-х роках XX століття і, за всіма нормами, термін їх експлуатації вже давно вичерпався. До того ж, ці інструменти ніколи (!) не проходили комплексного ремонту, оскільки в Укра­їні немає арфових майстрів. Відсутні також можливості част­кової реконструкції інструментів, хоча б заміни струн. Фабрика у Полтаві, що виробляла струни для всього Радянського Союзу, припинила свою роботу ще на початку 90-х років. Стосовно су­часних імпортних струн, то вони просто таки недосяжні для українських арфістів: їх не закуповують ані приватні підпри­ємці, ані державні установи, отже їх не купиш в музичних ма­газинах, де великий вибір струн для гітари чи скрипки. Тому кожна арфістка, яка грає в держав­них оркестрах, або викладає в державних музич­них закладах, змушена купувати власним ко­штом струни за кордоном (вартість комплекту -від 200 $ в СІЛА та біля 700 $ - у Франції).

Не менш важливою проблемою розвитку українського арфового мистецтва є надто зву­жена географія центрів підготовки відповід­них кадрів. Професійне навчання вичерпуєть­ся центральними містами України: Київ, Львів, Харків, Одеса, Донецьк, Дніпро. Від 2014 року грі на арфі почали навчати у ДМШ № 2 міста Рівно (викладач-ентузіаст Ірина Улья­новська). Ситуація ускладнює байдуже став­ленням суспільства до арфи, як інструменту, що не має по­питу серед широких верств населення та й невідомо як на ньому грати, на відміну від гітари, на якій за місяць-два можна навчитися. До того ж, де в ординарній квартирі три­мати арфу, що потребує постійного догляду. А головне - на­вчишся, витратиш роки праці, купу грошей, а далі що? Скільки арфістів грають в оркестрах - один-два, а де ж пра­цювати? Питання, наразі без відповідей. Розвитку арфової культури в Україні перешкоджає й позиція багатьох орке

 

Концерт-відкриття: арфістка Аліна Бжежинська-Лазоркіна (Великобританія) та скрипалька Лідія Футорська (Львів)

стрових арфістів, які, маючи стабільне місце роботи, не пе­реймаються передавати своє вміння розвитку вітчизняних виконавських традицій. Ці та інші, озвучені під час роботи Першої міжнародної науково-практичної конференції про­блеми спонукали присутніх до закономірного заходу: всі учасники одностайно вирішили, що для популяризація арфового мистецтва в Україні слід створити «Асоціацію арфістів України». Проголосували, обрали очільника - ав­торитетну арфістку Наталію Ізмайлову.

Першим заходом Асоціації арфістів України стала підготов­ка до проведення Міжнародного конкурсу-фестивалю арфово­го мистецтва пам'яті Вікторії Полтарєвої у березні 2012 року. Серед організаторів і співзасновників Першого конкурсу-фес-тивалю були солідні установи: Міністерство культури Украї­ни, Громадська організація «Мистецька ліга», Асоціація арфіс­тів України (Національна всеукраїнська музична спілка), Го­ловне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київ ради (київської міської адміністрації) Методичний кабі­нет навчальних закладів і Київська дитяча музична школа № 33. До складу журі Першого конкурсу-фестивалю увійшли українські та зарубіжні арфісти: О. Олійник (Львів), Н. Баюн (Ялта), В. Лемішенко (Росія), Н. Горбунова (Угорщина), а також композитор Ю. Іщенко та музикознавець П. Полтарєв. Очолю­вала журі народна артистка України Наталія Ізмайлова.

І все ж, вирішення цього надзавдання виявилося немож­ливим без допомоги досвіду арфістів зарубіжжя, а такий досвід, зазвичай, накопичується під час проведення кон­курсів і фестивалів.

Свою підтримку конкурсу-фестивалю надала французь­ка фабрика арф «Самас». За їх сприянням відремонтували три арфи в дитячих музичних школах Києва - № 1 ім. Я. Сте­пового, № 6 ім. Г. Жуковського та № 33. Директори цих шкіл дали дозвіл на використання інструментів для проведення конкурсу-фестивалю. Арфова фабрика «Самас» спонсору­вала особливий подарунок переможцю у віковій групі від 14 до 17 років, який одержала учениця ССМШ Харкова Євге­нія Марченко: сертифікат, що передбачав оплату проїзду, проживання та обов'язкового грошового внеску за участь у Міжнародному арфовому конкурсі «Кришталевий ключ» ім. Ксенії Ерделі у Санкт-Петербурзі.

Перший конкурс-фестиваль у Києві зібрав чимало учасни­ків: 42 соліста та 5 ансамблів - з України, Росії, Угорщини, Мол­дови та Узбекистану. Він висвітлювався у пресі та на телебачен­ні і став помітним явищем у мистецькому житті України. Вод­ночас, цей захід актуалізував важливі проблеми українського арфового буття. З'ясувалося, що іноземні учасники відмовля­ються грати на арфах, що є в Україні. Конкурсанти з Угорщини, Росії, Узбекистану вже давно працюють з інструментами євро­пейських та американських виробників, конструк­тивно новими і технічно модернізованими. Тож проблема інструментарію загалом поставила під сумнів проведення у майбутньому арфових зма­гань на міжнародному рівні.

Однак, попри всі труднощі, Асоціація арфістів України продовжувала роботу і, від 2012 року, всі її заходи висвітлювалися в мережах Інтернету (http://kyiv.harp.dp.ua/, http://konkurs.harp.dp.ua).

Протягом 4-7 жовтня 2013 року у Києві пройшла Друга міжнародна науково-практична конференція «З арфою крізь час». Як і першого разу це був полі-функціональний захід: підчас роботи конференції відбувся «круглий стіл», відкритий урок та май-стер-класи, концерт-вечір пам'яті відомої україн­ської арфістки Галини Верейкіної, в якому брали участь кращі виконавці України. Конференцію від­крила презентація кельтських арф українського майстра з Волині Сергія Онищука (на жаль у 2015 році він виїхав з України), а також презентація нот­ної збірки арфістки-композитора Валерії Тихонової «Лісові замальовки», призначеної для учнів музич­них шкіл. Заключний концерт учнів та студентів відбувся в музеї Варвари та Богдана Ханенків, де демонструвалася виставка старовинних арф XIX століття французького майстра Себастьяна Ерара, що належали відомим українським виконавцям.

У 2015 році настав час проведення Другого між­народного конкурсу-фестивалю. Однак, головною проблемою залишалась відсутність якісного су­часного інструментарію і належного фінансуван­ня з боку державних структур (перший конкурс пройшов завдяки підтримки меценатів та благо­дійних внесків учасників). Ускладнювали прове­дення конкурсу-фестивалю воєнні дії на Сході країни. Асоціація арфістів вирішує започаткувати Перший всеукраїнський конкурс арфістів пам'яті Георгія Гаазе «Арфи акорди єднання». Концептуально це змагання суттєво відріз­нялося від попереднього Міжнародного конкурсу-фестивалю, оскільки вже вповні відповідало вимогам міжнародних кон­курсів: II тури і обмеження верхньої вікової межі, в програ­мах - обов'язкові конкурсні твори. До роботи в журі було за­прошено фахівців-арфістів, викладачів вищих навчальних закладів зі Львова, Києва, Харкова та Дніпропетровська.

У Першому Всеукраїнському конкурсі, що відбувся в Ки­єві 21-22 березня 2015 року, змагалися понад сорок учасни­ків: учні шкіл естетичного виховання та студентів вищих мистецьких навчальних закладів різних міст України. Конкурсна програма включала оригінальні твори та пере­клади для арфи вітчизняних композиторів, а також твори сучасних європейських авторів.

Наприкінці 2015 року до Асоціації офіційно звернулися представники італійської фірми «Salvi Harps», запропону­вавши, на певних умовах, допомогу в організації і прове­денні наступного Другого міжнародного конкурсу арфіс­тів. Після ділових перемовен, врешті, було отримано мож­ливість використовувати в конкурсі італійські інструмен­ти. І це одразу вирішило його міжнародний статус.

В останні роки в Україні намітилися позитивні тенденції в розвитку арфового мистецтва: збагатився новими творами ві­тчизняних композиторів репертуар, нотні бібліотеки музичних шкіл поповнилися новою літературою дидактичного спряму­вання, з'явилася можливість придбати для початківців малень­кі арфи (більш доступні за ціною, ніж європейські аналоги). Ширшала для талановитих дітей дорога до прекрасного, шля­хетно-витонченого мистецтва королеви інструментів - арфи.

Від часу створення Асоціації помітно згуртувалася вітчиз­няна арфова спільнота. Все частіше звучить арфа в концер­тах, відбулося кілька святкових імпрез: «Вечір пам'яті Вікто­рії Полтарєвої, до 90-річчя від дня народження» (13.12.2010 p.), «До ювілею Наталії Ізмайлової» (12.10.2011 p.), «До сторіччя класу арфи в Києві» (21.04.

2013p.), «Вечір пам'яті Га­лини Верейкіної, до 90-річ­чя від дня народження» (06.10. 2013 р.,) «Музика душі - єднання поколінь», присвячений ювілею Ната­лії Кметь (16.11.2014 p.), ре­гулярно відбувалися що­річні дитячі концерти «Ча­рівні звуки арфи». Спільно з Київським міським мето­дичним центром культури та навчальних закладів у

2014році Асоціація запо­чаткувала щорічний цикл лекцій-концертів з історії арфи, що відбувається в «Різдвяній вітальні Ната­лії Ізмайлової».

Завдяки подвижниць­кій роботі небайдужих членів Асоціації сьогодні про українських арфістів знають у Великобританії, Італії, Німеччині, Росії, Польщі, Чехії, Угорщині, Франції. Під­тримку українським арфістам погоджуються надавати за­рубіжні виробники арф. Деякі позитивні зрушення спосте­рігаються у навчальному процесі, збільшується кількість учнів, які бажають опановувати гру на арфі.

Однак, попри окремі успіхи, невирішеними залишають­ся чимало проблем українського арфового життя: вітчиз­няні композитори ще не достатньо активно поповнюють репертуар арфістів новими творами; майстри з виготовлен­ня музичних інструментів так і не освоїли виготовлення маленьких арф; магазини з продажу музичних інструмен­тів не налагодили продаж концертних арф і не співпрацю­ють із виробниками, що пов'язано з законодавчими перепо­нами, надто високим оподаткуванням. Є ще кадрова про­блема. Молоді фахівці, одержавши освіту в Україні, виїж­джають за кордон у пошуках кращої долі, а досвідчені фа­хівці виходять на пенсію і припиняють працю. Отже, пи­тання - чи існуватиме в Україні арфове мистецтво через 10-20 років, на сьогодні залишається актуальним.

І все ж надія є. Асоціація арфістів України щороку попо­внюється новими учасниками, активними діячами і профе­сіоналами арфового мистецтва. Другий міжнародний кон-курс-фестиваль арфістів засвідчив увагу до цього заходу керівників музичних вишів України та підтримку арфової спільноти Європи. Це підтверджує і значна кількість в кон­курсі учасників із Польщі, і те, що члени журі приїхали влас­ним коштом і працювали безоплатно, і підтримка італій­ської «Salvi Harps». Приємною несподіванкою стало запро­шення Асоціації польських арфістів нашим виконавцям взяти участь в конкурсі дуетів з арфою у складі, що має від­бутися в Польщі (усі витрати, пов'язані з проїздом і прожи­ванням, бере на себе приймаюча сторона.) Отже, стимули для розвитку української арфи існують!

ОЛЕКСАНДРА ГУМЕН