Чи звучатиме арфа в Україні!
«Арфами, арфами, золотими, голосними обізвалися гаї самодзвонними: йде весна» увічнює Павло Тичина інструмент, звуки якого вже понад два тисячоліття бентежать почуття людей, які проживали на українських землях.
Від давніх-давніх розпочалася історія вітчизняної арфи. Археологічні дослідження доводять, що звучала вона в ареалі Причорномор'я, поблизу Ольвії ще наприкінці І - на початку II століть н.е.. Зображення арфоподібних інструментів збереглися на золотій пластині пекторалі, знайденій на Черкащині, де зображено скіфа-музиканта, а також на фресках Софії Київської. Український мистецтвознавець, арфістка за фахом О. Олійник (Львів), проаналізувала будову найстарішої арфи, знайденої у сарматському похованні. Є свідчення про побутування арфи у середньовічному князівському маєтку м. Дубно: вона постійно супроводжувала в далеких подорожах острозького ордината князя Януша (датовано 1616 роком). В епоху розквіту бароко та класицизму арфа стає особливо модним інструментом у придворно-аристократичному середовищі Росії, її прикрашали золотом, перлами, мозаїкою.
Надалі, поширення інструменту стимулювало творчість композиторів, серед яких було чимало українців. Наш великий земляк Дмитро Бортнянський писав твори для арфи для своєї учениці, юної великої княгині Марії Федорівни, майбутньої російської цариці.
Креативним середовищем розвитку арфового мистецтва у XVIII - XIX ст. були дворянсько-поміщицькі садиби та міські салони. У листі Тараса Шевченка, надісланого із заслання Семену Гулаку-Артемовському, поет згадує про концерт, в якому «пані Артемовська (дружина композитора) зачарувала слухачів грою на арфі».
У XX ст. пожвавлення інтересу до арфи в Україні припадає на повоєнний період, коли поновлюється робота в консерваторіях, відкриваються класи арфи в музичних училищах та школах. Серед відомих арфістів того часу -професор Львівської консерваторії Вікторія Полтарєва, яка у 1970-х роках ініціювала перший конкурс арфістів.
Другий такий конкурс у Львові, зі значним часовим інтервалом, відбувся у травні цього року. Впродовж трьох днів учасники Другого міжнародного кон-курсу-фестивалю арфового мистецтва ім. Вікторії Полтарєвої грали на нових сучасних музичних інструментах, спеціально привезених для проведення заходу італійською фірмою «Salvi Harps». Під час урочистого відкриття фестивалю сцену концертної зали Львівської національної музичної академії прикрашали новенькі, чудово оформлені художнім декором інструменти: 8 концертних та 8 різних моделей, так званих ле-версних арф. Того дня Фестиваль вітали ректор закладу Ігор Пилатюк та представники арфових фірм Італії та СІЛА, члени журі. А переможці Першого конкурсу-фестивалю «опробову-вали» нові інструменти, демонструючи високий рівень виконавства. Концерт відкрив унікальний ансамбль із шести арф, у якому взяли участь виконавці з Києва, Дніпра та Львова, виступили й досвідчені метри арфового мистецтва.
Другий міжнародний арфовий конкурс-фестиваль став резонансною подією. Участь у ньому взяли понад 50 солістів і 20 аисамблістів з багатьох міст України (Київ, Львів, Дніпро, Рівне, Харків, Одеса) та Білорусі, Польщі, Росії. До міжнародної команди арбітрів увійшли провідні митці України та концертуючі зарубіжні арфісти, мистецтвознавці: солістка Берлінського симфонічного оркестру Зоряна Бабюк (Німеччина), професор Королівської консерваторії Шотландії Аліна Бжежинська-Лазоркіна (Великобританія), солістка Празької філармонії Ханна Мюлерова-Юзова (Чехія), член-кореспондент Національної академії мистецтв України, доктор мистецтвознавства Алла Терещенко та відомі композитори Олександр Козаренко та Юрій Ланюк. Очолила роботу журі народна артистка України Наталія Ізмайлова.
Члени журі в усіх вікових групах засвідчили високий рівень виконавської майстерності учасників. Відкриттям змагань стала номінація ансамблів з арфою у складі, де польські учасники представили арфу з саксофоном, флейтою, віолончеллю та скрипкою, а українські - квартет з арфою у складі та арфові дуети. В програмах творів звучала європейська класика, відчувалося особливе пієтетне ставлення солістів до творів українських композиторів. Про Фестиваль-конкурс інформували ЗМІ та писали газети. Без сумніву, це сприяло поширенню інформації про українське арфове мистецтво і посилило інтерес до нього громадськості. Однак, шлях до цих щасливих фестивальних днів був складним.
Початок XXI століття ознаменував новий етап українського арфового мистецтва. У грудні 2010 року в Києві відбулася подія, що суттєво вплинула на його розвиток. Група арфістів-виконавців ініціювала Першу Міжнародну науково-практичну конференцію «З арфою крізь час», присвячену пам'яті Вікторії Полтарєвої. У роботі конференції брали участь провідні музиканти та педагоги Києва, Львова, Харкова, представники арфової спільноти Росії, Великобританії,
Франції. Того разу, більшість учасників зустрілися вперше. На конференцію завітали композитори, музикознавці, виконавці - інструменталісти та вокалісти, організатори конкурсів і фестивалів. Було про що поговорити! І не лише під час офіційних виступів, але й у дружніх бесідах.
Робота Конференції розпочалася з «круглого столу», під час якого учасники обмінювалися досвідом, озвучували проблеми і завдання сучасного навчально-виховного процесу та виконавства. Інформативними та актуальними були виступи викладачів класу арфи Національних музичних академій та музичних шкіл Києва, Львова Харкова (Н. Кметь, О. Олійник, В. Тихонова), представника Російської Академії музики ім. Гнєсіних (К. Муслієнко) та ін. В межах конференції відбувалися концерти та майстер-класи досвідчених музикантів. У заключному концерті, вперше в Україні прозвучали джазові арфові композиції, блискуче представлені Жакезом Франсуа. Зачарували слухачів й оригінальні дуетні твори для арфи і флейти (А. Бжежинська-Лазоркіна та Маргарет Престон (флейта).
Перша міжнародна науково-практична конференція засвідчила значний потенціал арфового мистецтва в Україні, але, водночас, актуалізувала нагальні проблеми його розвитку. Мабуть, найбільш нагальну склала відсутність якісного сучасного інструментарію у навчальних закладах усіх рівнів освіти та у виконавських колективах. Арфи, на яких нині грають в оркестрах і мистецьких навчальних закладах, виготовлені переважно у 50-х - 70-х роках XX століття і, за всіма нормами, термін їх експлуатації вже давно вичерпався. До того ж, ці інструменти ніколи (!) не проходили комплексного ремонту, оскільки в Україні немає арфових майстрів. Відсутні також можливості часткової реконструкції інструментів, хоча б заміни струн. Фабрика у Полтаві, що виробляла струни для всього Радянського Союзу, припинила свою роботу ще на початку 90-х років. Стосовно сучасних імпортних струн, то вони просто таки недосяжні для українських арфістів: їх не закуповують ані приватні підприємці, ані державні установи, отже їх не купиш в музичних магазинах, де великий вибір струн для гітари чи скрипки. Тому кожна арфістка, яка грає в державних оркестрах, або викладає в державних музичних закладах, змушена купувати власним коштом струни за кордоном (вартість комплекту -від 200 $ в СІЛА та біля 700 $ - у Франції).
Не менш важливою проблемою розвитку українського арфового мистецтва є надто звужена географія центрів підготовки відповідних кадрів. Професійне навчання вичерпується центральними містами України: Київ, Львів, Харків, Одеса, Донецьк, Дніпро. Від 2014 року грі на арфі почали навчати у ДМШ № 2 міста Рівно (викладач-ентузіаст Ірина Ульяновська). Ситуація ускладнює байдуже ставленням суспільства до арфи, як інструменту, що не має попиту серед широких верств населення та й невідомо як на ньому грати, на відміну від гітари, на якій за місяць-два можна навчитися. До того ж, де в ординарній квартирі тримати арфу, що потребує постійного догляду. А головне - навчишся, витратиш роки праці, купу грошей, а далі що? Скільки арфістів грають в оркестрах - один-два, а де ж працювати? Питання, наразі без відповідей. Розвитку арфової культури в Україні перешкоджає й позиція багатьох орке
Концерт-відкриття: арфістка Аліна Бжежинська-Лазоркіна (Великобританія) та скрипалька Лідія Футорська (Львів)
стрових арфістів, які, маючи стабільне місце роботи, не переймаються передавати своє вміння розвитку вітчизняних виконавських традицій. Ці та інші, озвучені під час роботи Першої міжнародної науково-практичної конференції проблеми спонукали присутніх до закономірного заходу: всі учасники одностайно вирішили, що для популяризація арфового мистецтва в Україні слід створити «Асоціацію арфістів України». Проголосували, обрали очільника - авторитетну арфістку Наталію Ізмайлову.
Першим заходом Асоціації арфістів України стала підготовка до проведення Міжнародного конкурсу-фестивалю арфового мистецтва пам'яті Вікторії Полтарєвої у березні 2012 року. Серед організаторів і співзасновників Першого конкурсу-фес-тивалю були солідні установи: Міністерство культури України, Громадська організація «Мистецька ліга», Асоціація арфістів України (Національна всеукраїнська музична спілка), Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київ ради (київської міської адміністрації) Методичний кабінет навчальних закладів і Київська дитяча музична школа № 33. До складу журі Першого конкурсу-фестивалю увійшли українські та зарубіжні арфісти: О. Олійник (Львів), Н. Баюн (Ялта), В. Лемішенко (Росія), Н. Горбунова (Угорщина), а також композитор Ю. Іщенко та музикознавець П. Полтарєв. Очолювала журі народна артистка України Наталія Ізмайлова.
І все ж, вирішення цього надзавдання виявилося неможливим без допомоги досвіду арфістів зарубіжжя, а такий досвід, зазвичай, накопичується під час проведення конкурсів і фестивалів.
Свою підтримку конкурсу-фестивалю надала французька фабрика арф «Самас». За їх сприянням відремонтували три арфи в дитячих музичних школах Києва - № 1 ім. Я. Степового, № 6 ім. Г. Жуковського та № 33. Директори цих шкіл дали дозвіл на використання інструментів для проведення конкурсу-фестивалю. Арфова фабрика «Самас» спонсорувала особливий подарунок переможцю у віковій групі від 14 до 17 років, який одержала учениця ССМШ Харкова Євгенія Марченко: сертифікат, що передбачав оплату проїзду, проживання та обов'язкового грошового внеску за участь у Міжнародному арфовому конкурсі «Кришталевий ключ» ім. Ксенії Ерделі у Санкт-Петербурзі.
Перший конкурс-фестиваль у Києві зібрав чимало учасників: 42 соліста та 5 ансамблів - з України, Росії, Угорщини, Молдови та Узбекистану. Він висвітлювався у пресі та на телебаченні і став помітним явищем у мистецькому житті України. Водночас, цей захід актуалізував важливі проблеми українського арфового буття. З'ясувалося, що іноземні учасники відмовляються грати на арфах, що є в Україні. Конкурсанти з Угорщини, Росії, Узбекистану вже давно працюють з інструментами європейських та американських виробників, конструктивно новими і технічно модернізованими. Тож проблема інструментарію загалом поставила під сумнів проведення у майбутньому арфових змагань на міжнародному рівні.
Однак, попри всі труднощі, Асоціація арфістів України продовжувала роботу і, від 2012 року, всі її заходи висвітлювалися в мережах Інтернету (http://kyiv.harp.dp.ua/, http://konkurs.harp.dp.ua).
Протягом 4-7 жовтня 2013 року у Києві пройшла Друга міжнародна науково-практична конференція «З арфою крізь час». Як і першого разу це був полі-функціональний захід: підчас роботи конференції відбувся «круглий стіл», відкритий урок та май-стер-класи, концерт-вечір пам'яті відомої української арфістки Галини Верейкіної, в якому брали участь кращі виконавці України. Конференцію відкрила презентація кельтських арф українського майстра з Волині Сергія Онищука (на жаль у 2015 році він виїхав з України), а також презентація нотної збірки арфістки-композитора Валерії Тихонової «Лісові замальовки», призначеної для учнів музичних шкіл. Заключний концерт учнів та студентів відбувся в музеї Варвари та Богдана Ханенків, де демонструвалася виставка старовинних арф XIX століття французького майстра Себастьяна Ерара, що належали відомим українським виконавцям.
У 2015 році настав час проведення Другого міжнародного конкурсу-фестивалю. Однак, головною проблемою залишалась відсутність якісного сучасного інструментарію і належного фінансування з боку державних структур (перший конкурс пройшов завдяки підтримки меценатів та благодійних внесків учасників). Ускладнювали проведення конкурсу-фестивалю воєнні дії на Сході країни. Асоціація арфістів вирішує започаткувати Перший всеукраїнський конкурс арфістів пам'яті Георгія Гаазе «Арфи акорди єднання». Концептуально це змагання суттєво відрізнялося від попереднього Міжнародного конкурсу-фестивалю, оскільки вже вповні відповідало вимогам міжнародних конкурсів: II тури і обмеження верхньої вікової межі, в програмах - обов'язкові конкурсні твори. До роботи в журі було запрошено фахівців-арфістів, викладачів вищих навчальних закладів зі Львова, Києва, Харкова та Дніпропетровська.
У Першому Всеукраїнському конкурсі, що відбувся в Києві 21-22 березня 2015 року, змагалися понад сорок учасників: учні шкіл естетичного виховання та студентів вищих мистецьких навчальних закладів різних міст України. Конкурсна програма включала оригінальні твори та переклади для арфи вітчизняних композиторів, а також твори сучасних європейських авторів.
Наприкінці 2015 року до Асоціації офіційно звернулися представники італійської фірми «Salvi Harps», запропонувавши, на певних умовах, допомогу в організації і проведенні наступного Другого міжнародного конкурсу арфістів. Після ділових перемовен, врешті, було отримано можливість використовувати в конкурсі італійські інструменти. І це одразу вирішило його міжнародний статус.
В останні роки в Україні намітилися позитивні тенденції в розвитку арфового мистецтва: збагатився новими творами вітчизняних композиторів репертуар, нотні бібліотеки музичних шкіл поповнилися новою літературою дидактичного спрямування, з'явилася можливість придбати для початківців маленькі арфи (більш доступні за ціною, ніж європейські аналоги). Ширшала для талановитих дітей дорога до прекрасного, шляхетно-витонченого мистецтва королеви інструментів - арфи.
Від часу створення Асоціації помітно згуртувалася вітчизняна арфова спільнота. Все частіше звучить арфа в концертах, відбулося кілька святкових імпрез: «Вечір пам'яті Вікторії Полтарєвої, до 90-річчя від дня народження» (13.12.2010 p.), «До ювілею Наталії Ізмайлової» (12.10.2011 p.), «До сторіччя класу арфи в Києві» (21.04.
2013p.), «Вечір пам'яті Галини Верейкіної, до 90-річчя від дня народження» (06.10. 2013 р.,) «Музика душі - єднання поколінь», присвячений ювілею Наталії Кметь (16.11.2014 p.), регулярно відбувалися щорічні дитячі концерти «Чарівні звуки арфи». Спільно з Київським міським методичним центром культури та навчальних закладів у
2014році Асоціація започаткувала щорічний цикл лекцій-концертів з історії арфи, що відбувається в «Різдвяній вітальні Наталії Ізмайлової».
Завдяки подвижницькій роботі небайдужих членів Асоціації сьогодні про українських арфістів знають у Великобританії, Італії, Німеччині, Росії, Польщі, Чехії, Угорщині, Франції. Підтримку українським арфістам погоджуються надавати зарубіжні виробники арф. Деякі позитивні зрушення спостерігаються у навчальному процесі, збільшується кількість учнів, які бажають опановувати гру на арфі.
Однак, попри окремі успіхи, невирішеними залишаються чимало проблем українського арфового життя: вітчизняні композитори ще не достатньо активно поповнюють репертуар арфістів новими творами; майстри з виготовлення музичних інструментів так і не освоїли виготовлення маленьких арф; магазини з продажу музичних інструментів не налагодили продаж концертних арф і не співпрацюють із виробниками, що пов'язано з законодавчими перепонами, надто високим оподаткуванням. Є ще кадрова проблема. Молоді фахівці, одержавши освіту в Україні, виїжджають за кордон у пошуках кращої долі, а досвідчені фахівці виходять на пенсію і припиняють працю. Отже, питання - чи існуватиме в Україні арфове мистецтво через 10-20 років, на сьогодні залишається актуальним.
І все ж надія є. Асоціація арфістів України щороку поповнюється новими учасниками, активними діячами і професіоналами арфового мистецтва. Другий міжнародний кон-курс-фестиваль арфістів засвідчив увагу до цього заходу керівників музичних вишів України та підтримку арфової спільноти Європи. Це підтверджує і значна кількість в конкурсі учасників із Польщі, і те, що члени журі приїхали власним коштом і працювали безоплатно, і підтримка італійської «Salvi Harps». Приємною несподіванкою стало запрошення Асоціації польських арфістів нашим виконавцям взяти участь в конкурсі дуетів з арфою у складі, що має відбутися в Польщі (усі витрати, пов'язані з проїздом і проживанням, бере на себе приймаюча сторона.) Отже, стимули для розвитку української арфи існують!
ОЛЕКСАНДРА ГУМЕН