Історія побутування арфи на українських теренах нараховує кілька тисячоліть. Ареалом її поширення були грецькі поліси Північного Причорно­мор’я: Херсонес, Ольвія, Пантікапей та ін., торговельні зв’язки яких зумовили мистецькі контакти різних етнічних середовищ, наслідком чого стало впровад­ження арфоподібних інструментів у культуру причорноморських народів. В історичному становленні культури цей момент припадає на скіфо-сарматський період, який датується VІІ століттям до н. е. – ІV століттям н. е. і що підтверджують археологічні знахідки. Так, під час розкопок скіфського кургану поблизу с.

Аналіз арфового виконавства та педагогіки в Україні за період їх професійного становлення дає підстави окреслити деякі особливості українських арфових шкіл: одеської, харківської, київської та львівської.